Історична довідка

Городищенська ЗОШ має свою історію, інколи цікаву й романтичну, інколи з нотками суму і печалі. Перша згадка про організацію навчання припадає на початок другої половини 19 ст. Поблизу Миколаївської церкви була розташована церковно- приходська школа. Приміщення її було невеликим. В школі,   в   першу чергу, вчили церковної грамоти. Працювали в школі і вчитель, який  вчив грамоти, і священик, який читав Закон Божий. Було 10-12 дітей, де дівчаток навчали рукоділлю (шити, вишивати, прясти).

В кінці 17 ст. в селі Городище з’явилися поляки, монастир було закрито, вірніше розграбовано. В 1746 році князі Любомирські і Яків Погрішевський, використавши рештки православного монастиря, побудували костьол і при ньому кляштер (монастир) для монахів римсько-католицького ордена. Поблизу цього монастиря була розташована корчма. Будинок корчми в 1872 році селяни купили під школу (придбання обійшлося в 2400 крб.). Було відкрито початкову школу, де навчалися діти селян в 1 – 3 класах. Навчалося близько 15 дітей. Вчили грамоти і Закону Божого. Працювало 2 вчителі. Але незадовго землю, на якій була розташована школа, царський уряд подарував монастирю і селянам було запропоновано знести кам^’яний будинок школи. Вони вважали цю вимогу незаконною і звернулися до губернатора Волинської губернії з проханням, під яким підписалось 67 чоловік. Але їм в цьому відмовили, школу закрили.

На початку 20 ст. була відкрита нова школа (територія теперішнього Будинку культури). Там колись було кладовище, де хоронили поляків. Школа була початковою (1-3 кл.). Вчителям платили самі селяни хлібом, їжею. Навчання спочатку велося польською мовою, але пізніше українською.

Під час революції  1917 року школа перестала існувати, тому що батьки відмовилися платити вчителям за навчання своїх дітей у зв^’язку із нестатками.

Після революції навчання було відновлено. Відкрито початкову школу. ЇЇ приміщення є 2-им корпусом теперішньої школи (побудоване в 1896 році). Спочатку воно було монастирським готелем. 18 листопада 1924 року    тут  був    створений    дитбудинок, а   в 1925 році    розмістився педтехнікум. В педтехнікумі працювало 2 вчителі –  Склянко і  Романівський Ростислав Дмитрович. Педтехнікум проіснував до 1931 року. Викладачі і студенти проводили велику агітмасову роботу  серед населення по ліквідації   неписьменно­сті, створили   в    селі гуртки художньої самодіяльності, в які залучали молодь села. При    педтехнікумі було організовано групи вільних слухачів, які готувалися до вступу в технікум.

В населеному пункті за постановою ЦК ВКП(б) від 25/УП 1930 року було здійснено загальне обов'язкове початкове навчання. В 1930-1931 навчальному році початкова школа була реорганізована в неповну середню політехнічну школу. Початкова школа залишилась в приміщенні педтехнікуму (сучасний корпус №2). Станом на 01.01.1940 року в ній  було 14 учителів, навчалося 365 учнів. Директором школи був Плахотнік (1937-1941).

Але 5 липня 1941 року німецькі загарбники захопили Городище. Оку­панти жахливо розправилися з населенням   села. Убивали невинних людей. Так, було вбито вчителя Бондаря Олександра з сім’єю, розстріляно сім’ю директора  школи. Тільки після того, як було Городище визволено від німецьких окупантів 5 березня 1944 року, почалась відбудова господарства, жит­лових будинків. Знову розпочалась реорганізація школи. Школа залишилася в приміщеннях, в яких була до війни. З 1944 по І946 р.р. директором школи працював Вовненко Микола Трохимович. Педколектив складався з 12 чоловік (Домка Трохимівна Денисюк, Раїса Антонівна Шидловська, Віра Мусіївна Яворська, Марія Дмитрівна Найлюк, Юля Францівна (прізвище не пам^’ятають), Краєвська та інші. А з 1946р. по 1948р. директором був Ясінський, його дружина викладала російську мову.

З 1948 році до 1966 року заклад очолював Гавриш Адам Семенович. Це була восьмирічна школа. Станом на 1 січня 1965 р. в ній працювало  25 вчителів і  навчалося 498 дітей.

Було збудовано спортивну залу, при школі було організовано навчальні кабінети, майстерня, в ній діти набували спеціальність столяра, токаря, слюсаря. В школі була створена кролеферма. Учні школи працювали на колгоспних ділянках по вирощенню городніх культур. В приміщенні школи розміщувалася бібліотека, в якій працювала Ніна Костянтинівна (прізвище не пам'ятають). Бібліотечний фонд в 1965 році становив 3690 книг.

З 1957 року до 1964 року включно в с. Городище проводились розкопки археологічною експедицією Ленінградського університету під керівництвом професора Камера.  Разом з студентами універси­тету розкопки проводили вчитель історії Лісовик М.П. та учні Городищенської восьмирічної школи. Шляхом розкопок було знайдено дуже багато історичних речових   пам’яток.    Зібрані пам’ятні  знаряддя   праці належать до часів трипільської культури кінця чет­вертого й початку другого тисячоліття н.е.

З 01 липня 1966р. Адам Семенович Гавриш став завідуючим райво, і відразу школу очолила молодий  енергійний директор - Бишук Людмила Іванівна. В 1976 році школа стала середньою. Педколектив нараховував 35 чоловік. За цей період, коли школу очолювала Бишук Л.І., навчалося в межах 480-540 учнів, велася розбудова шкільних приміщень. Силами педколективу побудовано 4 класні кімнати, майстерню з   2-х кімнат, їдальню на 100 посадочних місць, проведено водяне опалення в школі, заасфальтовано шкільне подвір’я, до­будовано навчальний корпус на 8 класних кімнат, допоміжні  примі­щення, гаражі, фільмотека.

В 1965-1966рр. було створено музей М. П’яскорського і археологічно-краєзнавчий, який очолював вчитель історії  Лісовик М.П.

Школа працювала в три зміни до добудови 1 корпусу. Головний корпус побудовано в 1974-1976рр. за бюджетні кошти, але силами педколективу і учнів.

Педагогічний та учнівський колективи, очолювані Людмилою Іванівною, підтримували тісні зв’язки з цукровим комбінатом, міською школою  № 5. Учні школи були активними учасники змагань юних Інспекторів руху. В 70-60-ті роки школярі брали участь в екскурсіях  історичними місцями. Велика увага приділялася  патріотичному  вихованню (вчитель початкової військової підготовки –  Цирельников Сергій   Павлович).

Вчительський колектив поповнився випускниками школи, які пізніше внесли належний вклад в розвиток села, школи, стали відомими за межами не тільки села, області, а й країни. Це Береза Н.С., яка в 1994 р. стала директором  Городищенської школи. (В школі працювало 33 вчителів, 14 чоловік обслуговуючого персоналу). Бишук Л.І.,  Василишина В.І.,  Божок Г.В., Поліщук А.М., Ерзак М.М.,

Страхарська З.В.,  Маліновська В.Г., Швець В.М., Гуляк Т.В., Сєнгєєва  З.С. - стали мудрими наставниками молоді. А Бондар Н.В., Верхогляд О.П.,  Яцишина Г.П., Шемчук Я.І., які теж навчалися в цій школі, відпрацювали в ній, а тепер перебувають  на заслуженому  відпочинку.

З 2005р. по 2010р. школу директором школи була Байцар (Кушнірук) Світлана Володимирівна.

Сьогодні в школі працюють досвідчені вчителі району, досвід яких пропагується як передовий. Це –  вчитель-методист Варава В.М., Свиридюк Н.П., Варава М.І., Василишина В.І. (15 років працювала заступником директора з НВР), старший вчитель Яворська В.К.( з 2010р. працює заступником директора з НВР).

Педагогічний колектив працює творчо. Завдяки злагодженій роботі всього колективу учні школи є учасниками районних, обласних олімпіад. Так,  Параскевич Валентина в 1994 році була призером республіканської олімпіади з географії, а Мілінчук Галина і Пасинюк Наталія в 1991 були учасниками республіканських змагань з зимового багатоборства  (м. Ворохта).

З кожним роком школа має все нові і нові здобутки. Так, туристичний клуб «Меридіан» був неодноразовим переможцем на районних, обласних і Всеукраїнських змаганнях.

Випускники нашої школи стали відомими людьми в Україні та поза її межами. Так, брати Берези –  відомі письменники України. Креденс О.О. - завідувач відділенням неврології Шепетівської ЦРЛ. Шелеп’юк Андрій брав участь у Міжнародній олімпіаді з хімії в Таїланді ( ІІ місце).

01 вересня 2010 року естафету керівника перейняла і гідно несе молода, енергійна директор Лариса Анатоліївна Кушнір.